Україно-голандський проект дослідження горя "ФЕНІКС"

• Так, нормально. Різні люди реагують на втрату по-різному. Немає одного “правильного” способу горювати. У ході горювання сум, туга та інші емоції людини можуть виходити через сльози. Деякі люди переживають горе “у собі” та навпаки не плачуть. Це також нормально. Відсутність сліз не означає, що людина не сумує за померлим або не достатньо його любила. Людині може знадобитися час, щоб дати вихід своїм почуттям.

• У ході горювання людина рухається між двома точками — прийняттям факту того, що близька людина вже ніколи не повернеться, а життя ніколи вже не буде таким, як раніше, і тим, що життя все ж продовжується. Кожен йде цим шляхом у своєму темпі — швидше чи повільніше. Коли, навіть після продуктивного дня, коли Ви були зайняті своїми справами, залученими до спілкування та не думали про втрату, Ви повертаєтесь фізично чи подумки до місць, які нагадують про втрачену людину, в ці моменти нормально відчувати смуток та плакати. 
• Так само нормальним є те, що під час трауру є періоди, коли Ви відволікаєтесь та відчуваєте такі емоції, як радість щодо радісної події, а також насолоду від чогось приємного. 

Вам буде корисним звернутися за порадою до спеціаліста (психолога чи психіатра) для отримання кращого розуміння того, що відбувається саме з Вами за умов:

• Якщо Вам здається, що минають місяці, а Ви продовжуєте плакати чи відчувати емоції, пов’язані з втратою, таким само сильно, як раніше
• Якщо ці емоції здаються нестерпними
• Якщо немає періодів, протягом яких Ви тимчасово “відходите” від переживання горя та залучаєтесь до життя, що триває, можливо.

• Горювання — нормальна, хоча й сповнена непростими переживаннями, реакція на важку подію втрати. Проживаючи горе, людина адаптується до життя у нових обставинах. Поступово звикаючи до того, що близька людина вже не повернеться, розуміючи, що, можливо, з близькою людиною було втрачено щось ще важливе (відчуття безпеки, стабільності, дуже значущі чи теплі стосунки тощо), людина починає поводитись дещо по-іншому у світі, що для неї змінився. 

Чим впевненіше людина орієнтуватиметься у нових обставинах та чим більше сильних та опірних місць зможе знайти, тим легше їй буде. Це не означає, що людина забуде померлого чи викреслить згадки про нього із свого життя, це означає, що на місце страждань та сильного емоційного болю прийде світлий сум у пам’ять про близьку людину, яка померла.

Варто повідомляти дітям про смерть близької людини. Це непросте, але важливе та відповідальне завдання. На жаль, дитина вже ніколи не побачить близьку людину, дитині варто розуміти, що так сталося не через те, що близька людина усвідомлено її полишила і не через те, що дитина була в чомусь винна.

Дана брошура створена, щоб допомогти зрозуміти, як діти різного віку переживають втрату і горе та як поговорити з ними про це і як допомогти їм пережити смерть близької людини під час війни.

https://cpaor-audiofiles.com/wp-content/uploads/Rise/Ukrainian%20Helping%20Children/index.html?fbclid=IwAR17nzfyPFx9h294HlSGYLj-4XajDIVMKVc2IeHxcvzvQOvHJBcg6mhAt4I#/ 

Стан дитини молодшого віку сильно залежить від емоційного стану дорослих, які про неї піклуються. Повідомляючи дитині про смерть, будьте готові до різних реакцій дитини, дайте їм місце бути. Підбирайте слова відповідно до віку дитини та можливості її розуміння. Форма повідомлення може бути різною, та сенс має відображувати наступні тези:

* На жаль, так сталося, що близька людина померла/загинула, і більше ніколи не повернеться;

* Близька людина не обирала полишити дитину, так сталося, і, на жаль, ні вона, ні дитина, ні рідні не могли впливати та не можуть вплинути на це;

* Близька людина померла не через те, що дитина щось зробила не так або не зробила того, що було треба.

Будьте терпимими, скажіть та покажіть дитині діями, що Ви поруч, готові її підтримати, вислухати та обговорити її переживання, сумніви або питання, що її непокоять стосовно смерті близької людини. 

Дана брошура створена, щоб допомогти зрозуміти, як діти різного віку переживають втрату і горе та як поговорити з ними про це і як допомогти їм пережити смерть близької людини під час війни.

https://cpaor-audiofiles.com/wp-content/uploads/Rise/Ukrainian%20Helping%20Children/index.html?fbclid=IwAR17nzfyPFx9h294HlSGYLj-4XajDIVMKVc2IeHxcvzvQOvHJBcg6mhAt4I#/

• Дитина дошкільного віку (до 7 років), скоріше за все, поки що не зможе зрозуміти те, що відбувається на похованні. Якщо ж дитина більш старшого віку, після повідомлення про смерть варто розказати дитині, що відбудеться на похованні, (описати процеси, ритуали, що дитина може побачити, наприклад: “Буде багато людей, які знали твого дядька. Тіло дядька лежатиме в домовині. Люди зможуть підходити до нього, торкатися його, говорити те, що їм важливо сказати та те, що вони, можливо, не встигли сказати дядькові при житті. Деякі люди можуть плакати або навіть кричати, так вони показують, що їм сумно через те, що дядька більше не буде з нами…” ).
• Варто запевнити дитину, що Ви, або інша людина, якій дитина довіряє, та яка може дати раду своїм переживанням, буде поряд з дитиною на похованні, не залишить її та підтримає. Далі варто спитати у дитини, чи хоче вона піти на похорон. Важливо, щоб дитина не залишалася одна у незрозумілих їй обставинах. 

• Ви можете пояснити дитині, старшій за 7 років, що буде відбуватися на кладовищі, яке це має значення, як можуть реагувати присутні. Потім спитайте дитину, чи важливо їй бути присутньою при цьому процесі.

• Важливо, що поряд із дитиною був дорослий, який зможе її підтримати. Це не означає, що потрібно постійно проговорювати слова підбадьорення. Можна плакати з дитиною, заспокоювати дотиками, взяти за руку або обійняти (якщо дитина не проти; якщо ж дитина відсторонюється від фізичного контакту, то не варто його ініціювати). Можна просто знаходитися поряд. Дитині важливо, щоб поряд був дорослий, який витримуватиме її переживання та не блокуватиме їх.

• Якщо дитина має бажання відвідувати могилу, то Ви можете брати її з собою. Це дає усвідомлення факту втрати.

Так, такі відчуття можуть бути нормальними особливо у період гострого горя. Проте, якщо такі відчуття тривають довго, та Ви постійно звертаєте на них увагу, варто звернутися за порадою до фахівця (психолога або психіатра) для отримання розуміння щодо свого стану.

У кожного свій “темп” та “плавність” горювання. Переживаючи горе, людина рухається від прийняття факту незворотності втрати (того, що дорога людина більше не повернеться) до відновлення функціонування в умовах світу без близької людини. З часом інтенсивність емоцій, що пов’язані з втратою, зазвичай зменшується, тож зазвичай з часом люди плачуть рідше. Якщо ж людина займала вагоме місце у Вашому житті, відчувати сум, згадуючи померлу людину, нормально, навіть через багато років після втрати, адже, можливо, була втрачена важлива частина життя, і вона залишилась у минулому. З часом Ви почнете жити в теперішньому без померлого, а померлий залишиться у Вашій пам’яті, згадки про Ваше спільне минуле будуть відлунюватися світлим сумом в теперішньому.

Уві сні у нашому головному мозку відбувається переробка інформації, з якою ми стикалися протягом дня, у тому числі тієї інформації, яка залишилася поза нашою увагою. Також уві сні відбувається “консолідація пам’яті”, тобто події, які відбулися нещодавно, поступово стають минулим. Це нормально бачити сни про померлу людину, у тому числі таким чином Ваш мозок адаптується до факту втрати. Проте, якщо це викликає у Вас дискомфорт, занепокоєння, повторюються нічні жахи або такі сни перешкоджають нормальному відпочинку вночі (Ви прокидаєтесь багато разів протягом ночі, почуваєтесь розбитим та сонливим вдень або боїтесь лягати спати та відкладаєте вкладання у ліжко, щоб не бачити страшний сон), варто звернутися до фахівців, які зможуть виявити причину такого стану та надати поради щодо того, як можна йому зарадити.  

Так. Це називається “синдром роковин”. Чому так відбувається? Тому що певні дати пов’язані у Вас зі згадками про померлу людину, тобто самі по собі є нагадуванням про людину та, можливо, приємні та значущі події, що були у вашому спільному житті. Це ніби переглядати спільні світлини. Після проходження роковин, Ваша увага, скоріше за все, переключиться на поточні ситуації, що трапляються у Вашому житті, бо Ви продовжуєте жити саме зараз, і це нормально.

Ви можете чинити з речами померлого на власний розсуд, так, щоб Вам було комфортно. Можливо, Ви будете дотримуватися традицій, які поширені у Вашій культурі або співзвучні Вашим релігійним переконанням. Вам може захотітися зовсім не чіпати речі протягом якогось часу, або активно перебирати речі, згадуючи в такий спосіб померлу людину. Можливо, Ви захочете віддати речі на згадку про померлого знайомим. З часом, Вам може закортіти прибрати речі померлого та звільнити місце, яке вони займали, для нових речей. І це також є нормальним, адже Ваш життя продовжується та у ньому з’’являється щось нове, що має бути розміщеним.  

Немає прописаних “норм” щодо частоти відвідування місця поховання. Відвідування могили сприяє усвідомленню факту втрати та сприяє завершенню прощання з померлим. Зазвичай, люди відвідують могилу у пам’ятні або релігійно зазначені даті, або тоді, коли мають внутрішню потребу. Буде доречним звернення по допомогу, якщо відвідування могили займає багато часу у вашому житті та перешкоджає поновленню функціонування в інших сферах життя. У такому разі варто звернутися до спеціаліста (психолога чи психіатра) для обговорення ситуації та пошуку рішень у такій ситуації.

Якщо Ваші вдвідини місця поховання стали рідшими, це може бути показником того, що Ви відновлюєтесь після процесу втрати. Якщо ж Ви не відвідуєте місце поховання через те, що боїтесь того, що не зможете впоратися з емоціями, або відчуваєте нестерпний дискомфорт при будь-яких нагадуваннях про втрату близької людини, Вам слід звернутися до спеціаліста у охороні психічного здоров’я для того, щоб зрозуміти, як краще допомогти собі в проходженні шляхом горювання.

Ви можете не ходити на кладовище, а згадувати про померлу людину у доречний для себе спосіб (переглядати світлини, перебирати речі), якщо Ви вважаєте, що Вам варто відвідувати кладовище, але Вам надто важко (через страждання) робити це протягом тривалого часу (місяці, роки), Ви можете звернутися до спеціаліста з питань психічного здоров’я для дослідження Вашої ситуації

• Коли люди втрачають близьку людину, яка займала вагоме місце в їх житті, цілком передбачувано, що їх плин життя змінюється не через те, що вони так хочуть, вони також не можуть вплинути на незворотність цих змін, адже померлу людину, на жаль, не повернеш. Усвідомлення цього факту зазвичай супроводжується сильним емоційним болем, який може проявлятися по-різному — через сльози, крик, замкнутість, тривожність, порушення сну тощо. На жаль, у житті майже кожної людини відбуваються втрати дорогих людей, тож для більшості людей подібні переживання болю будуть певною мірою знайомими та зрозумілими.  Говорити про свій біль людям, яким Ви довіряєте, нормально. Коли люди бачать страждання іншої людини, особливо важливої у їх житті, вони можуть відчувати безпорадність та засмучуються тим, що не можуть зарадити стражданням. Говорячи про свої переживанням, про те, чого Ви потребуєте, Ви можете полегшити їм їх завдання щодо надання Вам саме такої допомоги, як ви потребуєте, спираючись на розуміння того, що Ви відчуваєте. 

Якщо ж Ви не готові ділитися своїм болем зі знайомими оточуючими через побоювання зустрітися з нерозумінням, страх зробити їм боляче чи з іншої причини, Ви можете звернутися по допомогу до фахівця з охорони психічного здоров’я для отримання рекомендацій, як Ви можете вчинити зі своїм болем та переживаннями.

Зазвичай в процесі горювання інтенсивність болю знижується. Поступово інтенсивний емоційний біль буде слабшати та перетворюватися на “світлий сум”, який супроводжуватиме згадки про померлого та ті періоди, які Ви пережили разом в минулому.  

Горювання досить енерговитратний процес, адже горюючи, людина переживає велику кількість інтенсивних почуттів та емоцій. Горювання може впливати на соматичний стан людини, тому дуже важливо дбати про себе шляхом забезпечення базових потреб (достатнього сну, нормального харчування та достатнього режиму фізичної активності, хоча, переживаючи смерть близької людини це все є непростими завданнями). Так Ви даєте собі можливість пройти шляхом горювання з найменшою можливою шкодою своєму організму. Якщо з відчуття втоми є тривалим (кілька тижнів чи місяців), значно порушує функціонування, супроводжується порушеннями сну, апетиту, іншими соматичними симптомами та/або стійким зниженням настрою (неможливістю відчувати позитивні емоції у відповідь на позитивні події протягом кількох тижнів (більше 2х) , що відбуваються навкруги, або якщо Ви помічаєте, що не можете отримувати задоволення від речей, якими насолоджувалися раніше, присутні тривожні стани, які заважають нормальному функціонуванню, варто звернутися до лікаря для отримання розуміння, чому у вас відбувається все саме так.

Ні, не значить. Можливо, померлий був вагомою частиною Вашого життя, проте це не значить, що з його смертю Ви не маєте право на продовження життя. Ви продовжуєте жити, отже продовжуєте опинятися у різних ситуаціях, у відповідь на які виникають різні емоційні чи фізичні реакції. Можливо, ваше життя до смерті людини було розмаїтим, тож Ви продовжуєте виконувати свої інші ролі стосовно інших близьких людей або продовжуєте працювати, займатися тим, що має для Вас особистий сенс. Відчуваючи щастя, Ви продовжуєте жити наповненим життям, померла людина, моменти, які Ви проживали разом, та зміни, які сталися у Вашому внутрішньому чи навколишньому світі, залишаться з Вами, як пам’ять про померлого, Ви пам’ятаєте їх, тобто бережете у своїй пам’яті, розміщуючи на окремому відведеному місці у Вашому житті. 

Важливо прислухатися до себе та не робити те, що викликає дискомфорт, попередньо не з’ясувавши його причину. Причини можуть бути різними, тобто вони дуже індивідуальні. У контексті дуальної моделі переживання втрати, повноцінне (а не “заміщуюче”) формування нових стосунків може бути ознакою повернення до нормального функціонування. Разом з тим, дане питання є дуже чутливим та особистим, воно може супроводжуватись відчуттям сорому чи провини, отже кращим варіантом буде зустріч та висвітлення своїх переживань у супроводі психолога чи психотерапевта. 

Ні, не допоможе. Алкоголь може погіршити стан через формування залежності чи появи негативних наслідків вживання (вплив на організм та соматичні захворювання, ризикова поведінка у стані сп’яніння, водіння у нетверезому стані, залучення до конфліктів, бійок та травмування, сімейні конфлікти та розрив значущих відносин, проблеми на роботі та фінансові проблеми). Можливо, Вам буде легше “забутися” за допомогою алкоголю, та, маючи негативні наслідки від вживання, Ви, рано чи пізно, все одно повертатиметесь до реальності, де немає близької людини, яка померла. Ліки є симптоматичним лікуванням, перед їх вживанням та для їх отримання обов’язково варто звернутися до лікаря. На жаль, на сьогодні немає медикаментів, які б “лікували від горя”. Не дивлячись на те, що процес горювання сповнений важкими переживаннями, він є “нормальним”, тобто пристосувальним, його доведеться пройти для продовження життя без померлого, реалізуючи або знаходячи інші сенси.

•  Пам’ятати, що кожен переживає втрату по-різному, тому не варто казати “не плач..” або “поплач…” Немає визначених термінів, за межами яких сльози за померлим не є нормою, відсутність сліз не означає, що померлу людину не любили чи не цінували
• Вислухайте людину, не перебиваючи, якщо вона розповідає Вам про померлого чи обставини його смерті вперше…вдруге, вдесяте, навіть якщо Ви самі все це чудово знаєте 
• Не змішуйте людину говорити, якщо вона не хоче; мовчання важко витримувати, але для людини це може бути ознакою того, що Ви поряд під час різних її проявів, це надає відчуття безпеки та передбачуваності
• Ваша присутність може стати цілющою, взаємодія з людьми у контексті життя, що триває, виконання нових завдань, які перед людиною ставить реальність, є доріжкою до відновлення та зцілення
• Поступово залучайте людину до виконання завдань чи роботи, проте не робіть це надто форсовано, пам’ятайте, що горювання — енерговитратний процес, він потребує сил і часу та напружує адаптаційні можливості організму людини
• Якщо людина поки не може говорити про смерть близького, Ви можете спитати її про те, чого вона потребує саме зараз 
• М’яко нагадуйте людині про необхідність задоволення її базових потреб (харчування, сон, фізична активність), залучайте її до чутливості до свого тіла (“Чого б ти хотіла зараз?”)
• Давайте простір для згадок про померлого — разом перебирайте речі, продивляйтесь світлини, згадуйте події із минулого життя
• Ви можете спостерігати, як Ваша близька людина проходить через процес горювання. Якщо все проходить “фізіологічно”, прояви горя (плач, тривога, сум…) стають з часом менш інтенсивними; людина на більш тривалі проміжки часу залучається до повсякденних справ та менше часу приділяє згадкам про втрату та померлого. Якщо ж прояви горя є стійкими протягом 6ти місяців та більше від моменту втрати, або навпаки посилюються з часом, це може стати приводом до звернення до спеціаліста з охорони психічного здоров’я

Так, це нормально. Горювання — це не лінійний процес. Людина рухається від переживання складних емоцій щодо факту втрати до поступового поновлення функціонування у всіх сферах життя. Людина рухається між цими двома точками, у цьому і є сутність процесу горювання, відповідно до дуальної моделі переживання втрати

Ви можете поцікавитись у людини, коли і як вона хотіла б вшановувати пам’ять про померлого.

Варто прислухатись до себе та робити так, як Вам здається доречнішим. Якщо думки з приводу цього розділилися всередині родини, це також варто обговорити, можливо, із залученням спеціаліста з питань охорони психічного здоров’я